Микола Вікторович Горюнов

Народився 5 червня 1971 року.
Закінчив Київський політехнічний інститут НТУУ КПІ.
Разом з товаришами був ініціатором і творцем київського клубу «Вертикаль» (1997 р.) і тренувального стенду в залі Авіаційного університету на початку 1998 р.
Майстер спорту – з 1999 р.
Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня в 1999 р за високі спортивні досягнення, мужність і самовідданість, виявлені під час експедиції Еверест-1999 та Орденом за заслуги III ступеня в 2001 р. за сходження на Манаслу.

Був головою ФАіС м. Києва (1999-2004), членом Президії ФАіС України (1999-2004).
У 2004 році здійснено спробу зимового сходження на Уллу-Кару, Кавказ. Група М.Горюнов, Ю.Стрельніков, М.Польський, О.Ростальний не повернулася в табір.

Кращі сходження

1995 – II місце у чемпіонаті України, скельний клас. У складі команди АСК “ЄВРОПОЛІС” м. Київ (Г.Лебедєв, М.Горюнов, В. Горбач, Г.Линецький, В. Попов) – Гранд-Жорас, Франція, лівий контрфорс західної стіни, 6Б кат.
1998 – I місце у чемпіонаті України. У складі команди Одеси (Леонтьєв В.Г. – керівник, Коваль Р.Г., Копитко В.Н., Горюнов М.В., Горбач В.І.) Пуморі, південним ребром (7161 м) 6А кат., Непал, Гімалаї.
1998 – 6 місце у чемпіонаті України, скельний клас. Команда СК “Вертикаль” м. Києва (Горюнов М.В., Стрельников Ю.М) сходження на вершини Далара північною стіні бастіону, 6А кат., і Цегла південною стіною, 5Б кат.
1999 – Еверест. До вершини не дійшов, тому що довелося брати участь в пошуково-рятувальних роботах на 8-тисячній висоті.
2000 – III місце у чемпіонаті України, технічний клас. У зв’язці з Ю.Стрельніковим пройшов північну стіну Гранд-Жораса, Альпи.
2001 – Манаслу. Виснажлива робота по обробці маршруту. Піднявся на плато під Жандармом Пінакль. На більше, на жаль, не вистачило сил.
2003 – Хідден-Пік. Загибель В. Пестрікова, травма В. Терзиула. Фактично М. Горюнов, багато працюючи першим, забезпечив успішне сходження на вершину трійці альпіністів: В.Терзиул, М. Горюнов, С. Пугачов. Це був воістину його зоряний час.